"Вони як роботи": Роман Бочкала про військових КНДР та чому заморожена риба для них – мрія всього життя.

Північна Корея залишається однією з найзагадковіших і закритих країн світу. Однак останнім часом вона все частіше з'являється в новинах — спочатку як постачальник зброї для Росії, а тепер і як джерело живої сили для російської армії.

Як відомо, в Курській області РФ українські військові вже взяли в полон солдат з Північної Кореї, які воювали на боці росіян.

"Телеграф" поспілкувався з українським журналістом і військовим кореспондентом Романом Бочкалой, який колись мав можливість відвідати як Південну, так і Північну Корею.

Яке життя за залізною завісою КНДР, яка мотивація північнокорейських солдатів у війні проти України, чому цих спецназівців не варто недооцінювати і чи може Південна Корея стати важливим військовим партнером для нашої держави — читайте в інтерв'ю.

"Прогрес для еліти, архаїзм для народу"

— Ви спостерігали за північнокорейським суспільством і навіть були там. Як би ви оцінили різницю між офіційною риторикою КНДР і реальним становищем в країні? Особливо цікаво дізнатися про технологічний розвиток, враховуючи останні випробування гіперзвукових ракет.

— Я б розділив це питання на дві частини: побутовий і військовий технологічний розвиток, адже це зовсім різні речі.

У побутовому плані Північна Корея знаходиться на рівні початку 90-х років. Найсучасніші телефони, які там можна зустріти — це кнопкові мобільні телефони, старі та примітивні. Смартфони там фактично заборонені, адже їх використання дозволило б простим громадянам отримувати доступ до інформації, мультимедіа, і це, на думку влади, неприпустимо.

Усе це жорстко блокується. Я сам зіткнувся з цією реальністю, коли мені потрібно було вивезти матеріали, зняті на iPhone. Я сховав їх у видаленій папці, і коли прикордонники перевіряли мене, стало очевидно, що вони не розуміють, як працює смартфон. Вони дуже неосвічені в таких технологіях.

Що стосується доступу до інтернету, то у його цивільного населення просто немає. Інтернет працює за аналогією зі старими бібліотечними системами. Якщо людина хоче отримати якусь інформацію, вона не заповнює формуляр у спеціальному закладі, подає запит, а потім через деякий час їй повідомляють, коли і де вона може отримати відповідь. При цьому зрозуміло, що будь-який запит ретельно фільтрується. Наприклад, якщо хтось запитає, як дістатися до Південної Кореї, його можуть одразу заарештувати.

— А як справи з військовою сферою?

— Військові технології — зовсім інша історія. Верхівка влади має доступ до сучасних смартфонів, інтернету та всіх благ сучасного світу. У військовій сфері також спостерігається певний прогрес.

Але в той же час я бачив військові вантажівки, що працюють на дровах або вугіллі. У кузові таких машин стоять спеціальні буржуйки, як на старих паровозах. Це виглядає дуже архаїчно — такі технології використовувалися ще в Радянському Союзі в 30-40-х роках.

Водночас Північна Корея отримує сучасні технології з Китаю та Росії. Я впевнений, що в рамках угод з Росією Пхеньян обмінює людські ресурси, зокрема солдатів як гарматне м'ясо, на технології та матеріали. Я думаю, тут питання не лише в грошах, але й у доступі до сучасних розробок, які допомагають їм підтримувати військову міць.

В Росії існує дуалізм: "Путін і Бог", у КНДР його замінив вождь

— Чи бачите ви паралелі між пропагандистськими наративами КНДР і РФ?

— На мій погляд, це різні форми диктатури, які знаходяться на різних стадіях розвитку. Наприклад, північнокорейська диктатура вже існує три покоління вождів.

Російська ж диктатура ще знаходиться на першій стадії — в межах першого покоління. Це, так би мовити, різні еволюційні рівні.

В Росії путінська влада може прийняти форму спадковості або передачі. Насправді це навіть не лише путінська влада, я б назвав її "ФСБшною". Тож якщо владу передадуть цивільному наступнику Путіна, "коронованому" спецслужбами, то через 30 років Росія може почати нагадувати КНДР. Однак наразі ці диктатури знаходяться на різних стадіях розвитку.

Наприклад, в Росії YouTube тільки зараз почали блокувати, тоді як у Північній Кореї він ніколи не працював. Це дрібна, але показова різниця.

І не будемо забувати, що в Північній Кореї заборонена релігія. Її функцію взяла на себе партія, а вождь став об'єктом поклоніння. Це задовольняє потребу населення у вірі, але спрямовує її виключно на державну ідеологію.

В Росії ситуація інша: там існує дуалізм, який ще в царський час проявлявся в формулі "цар і Бог". Сьогодні це "Путін і Бог". В Росії Бог поки залишається, а в Північній Кореї його повністю замінив вождь і партія.

Також у Північній Кореї доступ до інформації закритий тотально. Там не створюють ілюзій доступності: партія блокує все. Принаймні, про це чесно говорять.

Росія ж намагається грати в псевдодемократію. Вона імітує відкритість, пропонуючи фальшиві альтернативи: RuTube замість YouTube, ВКонтакте замість Facebook. Тобто інформація активно спотворюється, а у населення створюється враження, що доступ до неї існує.

"Час об'єднання з Північною Кореєю пройшло"

— В останній раз ми обговорювали Сирію, де режим Асада фактично впав за 11 днів. Звісно, цьому передувало багато подій, і, як ви зазначали, ситуацію там контролювали проросійські та проіранські сили. Північна Корея має іншу ситуацію. Але чи можливо, що тамтешня диктатура може впасти за схожим сценарієм?

— Знаєте, я б не сказав, що політичні зміни в Сирії можна назвати кроком у бік демократії. Сирія все ще залишається авторитар