Знімки в соціальних мережах свідчать про те, що росіяни вже транспортують залізницею з КНДР 170-мм САУ M-1989 Koksan, але наразі не відомо, в яких обсягах росіяни можуть отримати ці артилерійські установки від Північної Кореї.
У зв'язку з цим постає питання, як можна буде протистояти таким північнокорейським артсистемам, яке озброєння у нас для цього є, і який вид озброєння буде необхідний в рамках військової допомоги для України.
На початку, давайте коротко згадаємо основні характеристики M-1989 Koksan: дальність стрільби – до 40 кілометрів звичайним снарядом та до 60 кілометрів активно-реактивним снарядом, темп вогню – два постріли на п’ять хвилин; при цьому відомості про возимий боєзапас залишаються невідомими.
Щоб протистояти північнокорейським "Коксанам", російським військам необхідні системи озброєння з характеристиками, які перевищують ці САУ.
Отже, для боротьби з M-1989 Koksan в якості контрбатарейного засобу теоретично можна використовувати системи M270 MLRS та M142 HIMARS, які здатні стріляти керованими ракетами GLMRS на дальність до 84 кілометрів. Також – ствольні системи типу 2С7 "Піон", PzH 2000 та САУ Krab, які можуть вести вогонь на дальність до 40 кілометрів.
Проте цього арсеналу, що є в розпорядженні Сил оборони України, може виявитися недостатньо як за якісними характеристиками (адже наразі немає інформації про те, чи отримають російські війська активно-реактивні 170-мм снаряди для "Коксан"), так і за кількісними показниками (оскільки наразі також відсутні дані про те, скільки артилерійських установок такого типу може отримати армія РФ з КНДР).
Тому в цій ситуації життєво важливо отримати від Південної Кореї реактивні системи K239 Chunmoo, які були розроблені, зокрема, як контрбатарейний засіб проти північнокорейської артилерії.
Більше того, потенційна "обкатка" K239 Chunmoo на полі бою в Україні проти артсистем з КНДР допоможе підвищити репутацію цих реактивних систем, що може бути вигідним і для самої Південної Кореї.