"Пішов вітатися з Богом": помер видатний український історик.
У п’ятницю, 24 січня, стало відомо про смерть українського професора та історика Валерія Степанкова. Він усе своє життя присвятив викладацькій діяльності Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.
Про це повідомив один із вихованців Степанкова, доктор історичних наук Павло Гай-Нижник. Він написав, що це була дивовижна людина.
Що відомо про Валерія Степанкова
Валерій Степанович Степанков (нар. 18 вересня 1947, село Слобідка-Рихтівська, нині Кам’янець-Подільського району Хмельницької області) — український історик, доктор історичних наук, професор.
- Входив до складу наукової ради Українського історичного журналу,
- Заслужений працівник народної освіти України (1993),
- Відмінник освіти України (1998),
- Нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України (2003),
- Знаками Міністерства освіти і науки України "За наукові досягнення" (2006) та "Петро Могила" (2007).
- Нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня (2007) та відзнакою Президента України — "Хрест Івана Мазепи" (2010).
У 1954-1965 роках навчався в Слобідко-Рихтівській середній школі. У 1965 році вступив на історичний факультет історико-філологічного факультету Кам’янець-Подільського пединституту, який закінчив з відзнакою у 1969 році.
Після закінчення інституту рік працював учителем історії в Сергіївській восьмирічній школі Путильського району Чернівецької області (1969-1970). З 1970 року за запрошенням завкафедри загальної історії професора Леоніда Коваленка та декана історичного факультету доцента Анатолія Копилова перейшов на посаду асистента кафедри загальної історії Кам’янець-Подільського пединституту.
З травня 1971 по травень 1973 року проходив службу в рядах збройних сил СРСР (попав у ракетне підрозділення на околиці естонського міста Раквере).
Після повернення з військової служби у 1973 році відновився на посаді асистента кафедри загальної історії. У 1977 році зайняв посаду старшого викладача кафедри. У 1980 році захистив кандидатську дисертацію "Антифеодальна боротьба селянства і козацьких низів у роки Визвольної війни (1648-1654)". У 1985 році став доцентом кафедри всесвітньої історії.
У 1992 році був обраний на посаду професора (у 1995 році отримав атестат професора). У грудні 1993 року успішно захистив за сумісністю робіт докторську дисертацію на тему "Українська держава в середині XVII століття: проблеми становлення і боротьби за незалежність (1648-1657 роки)".
У 1999-2006 роках обіймав посаду завідувача кафедри всесвітньої історії Кам’янець-Подільського державного університету. З 2015 року знову очолював кафедру всесвітньої історії Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.
Реакція суспільства
"Пішов вітатися з Богом мій Учитель, український сучасний Геній і дивовижна Людина — Валерій СТЕПАНКОВ — великий бог "Шива" всіх, хто коли-небудь проходив через історичний факультет Університету в Кам’янці-Подільському. Від нас тимчасових відірвалася величезна наукова куля від живого моноліту української науки, і він пожертвував нам своє геніальне дослідницьке спадщина. Сумніваюсь, що ми здатні зараз, у цей час, гідно оцінити те, що Він нам залишив. Мав життєву привілегію бути учнем одного з найбільших і легендарних. Мав Божу милість стати його колегою і, восени 2024-го, ще встиг поговорити (довго і про все) і підняти келих з Легендою… Вже з Легендою…. Дякую за честь… P.S. Ніндзя може перемогти лише ніндзя, говорив бог-викладач Шива, викликаючи на семінарський бій з собою таких ідіотів, як я тоді… І деякі з нас пройшли той інтелектуальний поєдинок, але досі прагнуть стати хоч трохи як Він", — йдеться у повідомленні.
0 Був готовий допомогти і підтримати
Єлена Вонсович у Фейсбук написала, що його лекції були не просто передачею знань, а справжнім мистецтвом, яке запалювало в серцях молодих людей жагу до пізнання і творчості.
"Валерій Степанович був не лише блискучим викладачем, але й дуже доброю та чуйною людиною. Завжди готовий допомогти, підтримати, дати мудру пораду. Його теплота та щирість залишили незабутній слід у серцях усіх, хто мав щастя знати його. Смерть Валерія Степановича — це величезна втрата для всього освітнього співтовариства, для його колег, студентів і друзів. Ми висловлюємо щирі співчуття родині та близьким. Пам’ять про цю видатну людину назавжди залишиться в наших серцях", — йдеться у повідомленні.
1 Борець за вільну, демократичну та суверенну Україну
Ще один його студент Олександр Мацков написав, що він був безкомпромісним у питаннях честі, правди, борець за вільну, демократичну та суверенну Україну.
"Я зобов’язаний Валерію Степановичу знаннями (як і багато хто), які отримав у процесі написання дипломних і кандидатських робіт, але найголовніше, розмови з ним, його настанови — сформували мене як особистість, мою громадянську позицію, підхід до життя. Завжди безкомпромісний у питаннях честі, правди, борець за вільну, демократичну та суверенну Україну! Неймовірно працелюбний і відданий науковій справі… Під час нашої останньої розмови на початку січня замовляв книги з польської історіографії для подальших досліджень", — йдеться у повідомленні.
2 Раніше "Телеграф" повідомляв, що на 95-му році життя 20 січня помер видатний український енергетик і вчений Герой України Семен Поташник. Він багато років був керівником ПАТ "Укргідроенерго".